До Верховного Суду України місцезнаходження: Україна, м. Київ-24, вул. П. Орлика,4 поштовий індекс: 01024
Особа, яка подає касаційну скаргу (касатор): Відділ державної виконавчої служби Корольовського району Житомирського міського управління юстиції, місцезнаходження: Україна, м. Житомир, вулиця Довженка, 64 поштовий індекс: 10002 номер засобу зв’язку: (0412) 345-466
Інша особа, яка бере участь у справі (заявник): Прокурор Корольовського району міста Житомира молодший радник юстиції Гриценко С. М. місцезнаходження: Україна, м. Житомир, вулиця Черняхівського, 2 поштовий індекс: 10014 номер засобу зв’язку: (0412) 370-474
КАСАЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 13.04.05 по справі № 22-а/809
28.02.05 прокурор Корольовського району міста Житомира молодший радник юстиції Гриценко С. М. звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою (далі за текстом – заява прокурора, оригінал в матеріалах судової справи) про надання дозволу на вилучення 53-х виконавчих проваджень про примусове виконання вироків суду, у частині майнових стягнень (штрафи і конфіскація майна).
05.03.05, за результатами розгляду та вирішення заяви прокурора, Корольовським районним судом міста Житомира, постановлено рішення суду (далі за текстом – рішення суду першої інстанції, оригінал в матеріалах судової справи), яким заяву прокурора задоволено, працівникам прокуратури Корольовського району міста Житомира надано дозвіл на вилучення у відділі державної виконавчої служби Корольовського району Житомирського міського управління юстиції 53-х виконавчих проваджень, рішення суду допущено до негайного виконання.
11.03.05 відділом державної виконавчої служби Корольовського району Житомирського міського управління юстиції до апеляційного суду Житомирської області подано апеляційну скаргу (далі за тестом – апеляційна скарга, оригінал в матеріалах судової справи) на рішення суду першої інстанції.
13.04.05, за результатами розгляду та вирішення апеляційної скарги, апеляційним судом Житомирської області, постановлено ухвалу (далі за тестом – ухвала суду апеляційної інстанції, оригінал в матеріалах судової справи), якою апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Вважаємо, що рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованими.
Предметом касаційного оскарження, згідно даної касаційної скарги, є ухвала суду апеляційної інстанції в повному обсязі, вважаємо, що через неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судом апеляційної інстанції постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню із закриттям провадження в порушеній цивільній справі.
В абзацах 7 та 8 мотивувальної частини ухвали зазначається: «З матеріалів справи встановлено, що прокурор на підставі ст. 121 Конституції України направив вимогу ВДВС щодо ознайомлення з виконавчими провадженнями, проте йому була надана відповідь про відмову у наданні матеріалів. Така відмова суперечить закону, оскільки державна виконавча служба зобов’язана надати прокурору доступ до виконавчих проваджень, необхідних для вивчення та перевірки, та надати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення по запитуваному виконавчому провадженню.»
Відповідно до ст. 121 Конституції України, визначено чотири функції, які покладаються на прокуратуру України, однією з яких, згідно п. 4 ст. 121 Конституції України є: «нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.». Логічно аналізуючи дану правову норму Конституції України, можна зробити наступний висновок: об’єктом нагляду прокуратури України є застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, що включає:
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, тобто в сфері кримінального судочинства;
- нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, прокуратура України здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, тому нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, не пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян – не є функцією прокуратури України, а здійснення такого нагляду зі сторони прокуратури України є прямим порушенням ст. 121 Конституції України.
Формально-логічні висновки аналізу зазначеної норми, підтверджуються також, її системним (в контексті інших правових норм) дослідженням. Виконання судових рішень у кримінальних справах регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України (далі за текстом – КВК України) та іншими актами законодавства, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 КВК України). В ст. 22 КВК України (Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань) зазначається: «1. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України "Про прокуратуру". 2. Органи і установи виконання покарань зобов'язані виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим законодавством.” Стаття 11 КВК України (Види органів і установ виконання покарань) містить: виключний перелік органів виконання покарань: ч. 1 ст. 11 КВК України: «1. Органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція.»; виключний перелік установ виконання покарань: ч. 2 ст. 11 КВК України: «2. Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії).». Виходячи зі змісту названих статей КВК України, можна зробити наступний висновок: органи державної виконавчої служби не є органами і установами виконання покарань, тому прокурорський нагляд в органах державної виконавчої служби при виконанні кримінальних покарань – не передбачений спеціальним законом, який регламентує виконання кримінальних покарань, тобто – КВК України. Окрім того слід зазначити, що згідно ст. 12 КВК України. (Державна виконавча служба): «Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.», таким чином органи державної виконавчої служби виконують рішення суду у кримінальних справах, не пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а саме: покарання у виді штрафу та конфіскації майна, тому згідно п. 4 ст. 121 України, як вже зазначалось вище, дана діяльність не входить до сфери наглядових повноважень прокуратури України.
Враховуючи, що наведені висновки ухвали суду апеляційної інстанції, можуть тлумачитись не лише в контексті спеціально-наглядових повноважень прокуратури України (нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян), а також в контексті загально-наглядових повноважень прокуратури України (нагляду за додержанням і застосуванням законів), слід проаналізувати загально-наглядові функції прокуратури у виконавчому провадженні. Згідно ст. 121 Конституції України, здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, так званого загального нагляду – не є функцією прокуратури України, разом із тим відповідно до п. 9 розділу XV Конституції України: «Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.». Таким чином, законодавець передбачив тимчасову наявність у прокуратури України функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, чітко визначивши умови, за яких здійснення даної функції органами прокуратури України – припиняється, а саме: введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Законом України від 10.07.03 № 1095-15 «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» внесено зміни, які регулюють діяльність державних органів – органів державної виконавчої служби щодо контролю за додержанням законів у сфері виконавчого провадження, тобто замінено нагляд органів прокуратури за додержанням законів на адміністративний нагляд відповідного органу державної влади, отже в сфері виконавчого провадження нагляд органів прокуратури України – припинено, на підставі п. 9 розділу XV Конституції України.
Також, хочемо звернути увагу Високого Суду, на міжнародно-правові зобов’язання України перед Європейським співтовариством та офіційну позицію ПАРЄ щодо реформування органів прокуратури України, так згідно пунктів 4, 5 остаточного тексту резолюції ПАРЄ щодо дотримання обов'язків та зобов'язань Україною від 27.09.01: «4. Стосовно решти зобов'язань у сфері національного законодавства та імплементації реформ Асамблея закликає органи влади України продовжити зусилля, а також зміцнити співробітництво з Радою Європи з тим, щоб забезпечити цілковиту відповідність українського законодавства та практики принципам і стандартам Організації, особливо тим стандартам, що гарантуються Європейською конвенцією з прав людини та практикою Страсбурзького суду. 5. У цьому зв'язку Асамблея закликає органи влади України повністю імплементувати реформу Генеральної прокуратури, відповідно до принципів і стандартів РЄ, маючи на меті скасування наглядових функцій прокуратури, які не відповідають Конституції України загрожують підривом незалежності доволі слабкої судової влади.»
Враховуючи наведену аргументацію, суд апеляційної інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
- неправильно витлумачивши зміст п. 4 ст. 121 Конституції України, застосував дану норму Основного Закону України до правовідносин – процедури здійснення виконавчого провадження з примусового виконання вироків суду, у частині майнових стягнень (штрафи і конфіскація майна), на які (правовідносини) не поширюється п. 4 ст. 121 Конституції України, внаслідок чого дійшов хибних висновків про наявність у органів прокуратури - спеціально-наглядових повноважень (нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян) при здійсненні зазначених виконавчих проваджень;
- неправильно витлумачивши зміст ст. 121 Конституції України, застосував дану норму Основного Закону України до правовідносин – процедури здійснення виконавчого провадження з примусового виконання вироків суду, у частині майнових стягнень (штрафи і конфіскація майна), на які (правовідносини) не поширюється ст. 121 Конституції України, та не застосував до даних правовідносин закон: п. 9 розділу XV Конституції України, Закон України від 10.07.03 № 1095-15 «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», які поширюється на дані правовідносини, внаслідок чого дійшов хибних висновків про наявність у органів прокуратури - загально-наглядових повноважень (нагляду за додержанням і застосуванням законів) при здійсненні виконавчого провадження в цілому.
Через неправильне застосування норм матеріального права, судом апеляційної інстанції – порушено норми процесуального права, а саме.
Відповідно до вищенаведеної аргументації, прокуратура немає спеціально-наглядових та загально-наглядових повноважень щодо перевірки законності виконавчого провадження, і тому правозастосовні акти посадових осіб органів прокуратури спрямовані на реалізацію не існуючих повноважень, є незаконними, а така діяльність зазначених осіб є перевищенням наданих їм законом повноважень. В абзацах 4-6 мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції, на наш погляд, суд дійшов правильних висновків щодо юридичних процедур виїмки та вилучення виконавчого провадження, як процесуальних дій, що провадяться суб’єктами кримінального процесу при здійсненні кримінального судочинства, а отже заява прокурора в силу ст. ст. 1 - 5, 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) є непідвідомчою суду в порядку здійснення цивільного судочинства, а цивільна справа порушена за даною заявою – розглядові в судах, в порядку цивільного судочинства, – не підлягає. Зазначена обставина, відповідно до п. 1 ст. 227 ЦПК України є обов’язковою підставою для закриття провадження у цивільній справі, згідно ч. 1 ст. 302 ЦПК України: «Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ в суді першої інстанції за винятками, за винятками встановленими в цій главі», відсилочна норма, яка міститься в ч. 1 ст. 308 ЦПК України, встановлює обов’язок суду апеляційної інстанції скасувати в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі рішення суду першої інстанції, з підстав передбачених ст. 227 ЦПК України, отже суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, які містяться в ст. ст. 1-5, 24, 227, 302, 308 ЦПК України, як вже зазначалось дане порушення норм процесуального права, обумовлено неправильним застосуванням норм матеріального права.
Таким чином, відповідно до вищенаведених фактів та аргументації, керуючись: ст. 121, п. 9 розділу XV Конституції України, ст. ст. 1-5, 24, 227, 320, п. 4 ст. 334, ст. ст. 339, 340 ЦПК України,
ПРОСИМО:
Постановити ухвалу про скасування ухвали апеляційного суду Житомирської області від 13.04.05 по справі № 22-а/809 і закрити провадження в порушеній цивільній справі.
Перелік письмових матеріалів, що додаються до касаційної скарги:
копія касаційної скарги, в 1 примірнику, на 4 аркушах – прокурору Корольовського району міста Житомира молодшому раднику юстиції Гриценко С. М.;
копія наказу начальника Житомирського обласного управління юстиції Шундрика В. В. № 1358/к від 15.11.04 про призначення Іващенка О. В. на посаду заступника начальника Житомирського міського управління юстиції – начальника відділу державної виконавчої служби Корольовського району, в 2 примірниках, на 1 аркуші, один примірник - прокурору Корольовського району міста Житомира молодшому раднику юстиції Гриценко С. М.
З повагою,
Представник касатора за законом – начальник відділу державної виконавчої служби Корольовського району Житомирського міського управління юстиції Іващенко О. В.